І прокидається поезія в мені... (збірка віршів)

    Кожна людина має свою мрію, бажання. Але буваютьособливі хвилини в житті, коли до нас приходить натхнення. В такім стані митворимо найкращі картини, скульптури, пишемо твори чи вірші. Спілкування зучнями класу допомогло вибрати тему для одного з уроків позакласного читання .я вирішила дати йому назву «І прокидається поезія в мені…» запропонувала дітямспробувати скласти маленькі чистомовки, віршики чи й оповідання. Адже «Легендапро річку Вовчу», яку склала Чемоданова Анжела дітям сподобалась. На урокахчитання ми вчили чистомовки, а іноді я пропонувала дітям закінчити фрази.         Знетерпінням чекали вони уроку. Адже перші кроки такі важкі, але разом з тим іокриляють людину ті ж перші успіхи. Наприклад, Сергійкові Пивовару вірші частоприходять в голові у сні. Він не завжди поки що встигає їх записати. Можливо вмайбутньому він стане відомим митцем, бо вміє гарно малювати, ліпити, вишивати,працювати з соломкою та іншими матеріалами. А в Артема Острянина віршик склавсяпросто на перерві. Дуже вдалі висловлювання і порівняння зустрічаємо в творахСуярової Сурайо, Писаренка Андрія, Попенко Марії, Окари Ольги, Шевченко Лізи,Маценка Олега, Гарват Марини, Бойко Ольги. А Настя Ковтун вирішила свою мріювтілити у віршик. Хочеться відмітити активність Чемоданової Анжели, ГужвиТаміли, Горшкова Дениса, Райкової Анастасії, Куковської Дар′ї, Пильки Вероніки.

       Вогник натхнення, окриленості загорівся майже вкожного. Особливо це всі показали у виготовленні газети до Дня Святого Миколая.

       Мені дуже хочеться, щоб ця дитяча мрія, цейпорив творчості не згас, а ставав ширшим, глибшим і об’єднував друзів напротязі всього життя.

Чубара Наталія Йосипівна

Маценко Олег
Я бігаю швидше
Сусіда Андрія
Нічого не бачить він
Крім летючого змія

Котик Тіма
Котик Тіма
Дуже часто дрімає
Зуби не чистить
Тільки лапки і вуса вмиває.

Ковтун Анастасія
Я портфель склала
Математику повчила
Одягнулась, зачесалась
Потихеньку, потихеньку
Я прийшла у школу-неньку!                  









РайковаАнастасія

Лисичка
Золотистий колір має
Хитрі очі, гострізуби
Ось така вона лисичка
У казках кумасестричка
                  
 

Пилька Вероніка                                  
Сніжна зіронька горить
В мене на віконці
Як погасне, інша в мить
Спалахне на сонці.
Скільки їх живих ясних
В ранці мерехтіло
Це малята зір нічних

В гості прилетіли     
              
Дуже гарно шиє бабуся
Я від неї шити навчуся
Помережу ляльці кофтинку
І собі пошию хустинку
Вийде гарний одяг до свята
 
Не впізнають мама і тато.                
Эй, нестойте слишком близко
Ятигренок, а не киска.

Писаненко Андрій 
Дім

Є у мене гарний дім.
Тепло й затишно у нім
Там живе наша сім’я.
Тато, мама, сестра і я
Ще у мене є бабуся
А звуть її Маруся.
Діда Вова, баба Галя
Песик Живчик, кицяКраля
Хоч вони ужестаренькі
Та прокидаютьсяраненько
Їсти всім вони дають
Господарство своєведуть
Є в них качки йпоросята
Гусенята і кролята
І Циганочка корівка
Молоко неначе«Мілка».

Шевченко Ліза
Перше вересня у насЯ іду до школи
Перший раз у в перший класУчениця нова

Шумить річка, шумитьгай
Щось шумить у лісі
І не річка і не гай
Вовк?  А може листя?

Гарват Марина

Зайчик

Вийшов зайчик ізхатини
Пошукав він скрізьморквини
Та ніде він незнайшов
І до мене зновприйшов.
На город пішла я зним
Вирвала морквинку
Відразу став веселимвін
Тай побіг в хатинку.




Пивовар Сергій

Солов’ї
У весняному садку
Два сіренькі солов’ї
І співучі і дзвінкі
Комашок вони їдять,
А вранці на гілках сплять

Дудка Дмитро
Перший сніг 
Білий сніг пухнастий
Падає, кружляє
І на землю тихо
Стелиться, лягає.

І на ранок поле
Білим-білим стало,
Ніби пеленою
Все його заслало


Темний ліс накрила
Шапка-чарівниця,
І деревам нині
Ще солодше спиться

Дні такі короткі
Світить сонце мало
Ось прийшли морози
І зима настала.


Гайдук Руслана
Річка 

Річечка тече
Річечка співає
Річечка гуляє
Різні куточки заливає

Вовк
Вовк сіренький
Довголапий
В нього хвіст як у кота
Він красивий
Він схожий на кота

Зорі
Зорі різнокольорові
Тихі, ніжні
Теплі і пильнисті
Блистящі і красиві
Біля них завжди
Літають комети.

ГоршковДенис
Більше, менше, додавання –

Все це наше знання.
Тихо, тихо малюки
Розповім я вам казки.

Засмутився хлопчик Коля.
Йому йти сьогодні вшколу.
Та й уроки муситьвчити
А йому мерщійпобігти,
І в калюжу, і в кіно
В школу треба всеодно.

Сьогодні в нас чудовесвято;
Ялинка вогниками сяє.
Пісні заспіваємо мизавзято,
До нас снігурка здідусем в санчатах поспішає.

 Окара Ольга

Му-му-мусвою кізку я люблю.
Му-му-мусвою маму я люблю
Вмене є маленький братик
Подоріжці скаче він мов м’ячик
Ля-ля-лягарна пісенька моя
Ду-ду-дуя піду по лободу
Жу-жу-жуя секрет не розкажу
Ра-ра-рабагато у бобра добра.
Мо-мо-моми до лісу підемо.
Ну-ну-нуяблука даю слону
Са-са-садуже злюча оса
Су-су-сумає дівка довгу косу
Па-па-пахлопчик мавпу зачіпа
Ту-ту-тудуже радісно кроту. 


Зашко Ярослав

Че, че, че ой болить плече,Га, га, га каже гуска
Ше,ше, ше їде позаду Порше
За, за, запасеться в балці коза
Ик, ик, ик кипить наш чайник,
Ка, ка, ка лунає пісенька
Ич, ич, ич лежить кирпич
Ва, ва, ва стоїть корова
Ця, ця, ця кукурікає куриця
Па, па, па горить лампа
Лу, лу, лу треба йти в школу.
Ра, ра, ра висить люстра
Ок, ок, ок живе в нас у хаті домовичок
Си, си, си летять дикі гуси
Ля, ля, ля росте на городі картопля


Куковська Дар’я  
Прийшла осінь золота

Листя осипає
Плоди дає вона,
Дощить, холодомпотягає

Іграшки
Однієї тихої й темної ночі, коли всі спали, почалиіграшки бігати, як живі діти. Серед цих іграшок були солдати й прекрасніпринцеси. Один командир закохався в найгарнішу й найрозумнішу з принцес. Їїзвали Селена. В Селени очі кольору ночі, волосся з блиском місячного сяйва, а внеї була подруга, вона знала, що командир Алекс кохав її подругу, алепромовчала.
Другої ночі він освідтчився принцесі. Селена була вжезгідна вийти за нього. І жили вони довго-довго.

Попенко Марія
Но-но-но,ми дивимось кіно.
Мо-мо-мо, ми на возі їдемо.
Ку-ку-ку, ми співаєм пісеньку.
На-на-на, ми купуємо слона.
Ва-ва-ва, у нас є корова.

Зайчик ти сіренький, Зайчик ти любенький,
Зайчик ти хороший,
Ти на кицю схожий.

Найкращий день

Я прокинулась від доброго сну. Мене розбудило сонечко.Воно було ніжне-ніжне, мов мамині обійми. Я поснідала. Тоді пішла на город, щобвирвати мамі овочі. Аж там в кущах щось ворушилося. Та я ж думала, що то їжак,а то ж зайчик. Він був сіренький, пухнастий. Очі в нього косі. А вуха які…Здорові! Я його нагодувала та й відпустила. Гарненький був він! Мов якась киця.

Весна

Розпустились бруньки на деревах. Зацвіли квіти. Пташкиз вирію повернулись. А хтось і говорить:
-        Весна іде! Весна іде!Гарна, з квітами, з птахами, з святами!
Так звісно ж з квітами, з святами. Вийдеш на подвір’я – яка краса!Замилуватися можна! А пахне! Це ж квіти гарні і дерева. Добра, щедра весна. Зусім до нас, з любов’ю!
                  
Писаненко Богдан 
Пасека
Бжи – бжи – бжи!
Ой – ой – ой!
Кто это там надголовой?
Что за перелёт?
- Это улей вылетел наоблёт.
Целую зиму сиделипчёлы в заперти
А теперь их попробуйнайди.
Пасечнику есть работа
Ревизию у пчёл делать– вот забота,
Алыча разцвела, как впуху
Пчёлка несёт с неёмёд
И говорит:
«Ох! И много, я ужене могу!»

Гужва Таміла
Війна
Війна нам принесларозруху,
Війна забралапрадідів-дідів,
Війна нам опустиларуки,
Але ми сильні, ми нез слабаків.
Ми відстояли голод інещастя
І піднялися просто ізколін,
І зараз наше мирнещастя -
Це низький, ВЕТЕРАНИ,вам уклін.

Неохайний Сашко
В Сашка було дуже багато книжок. Він був неохайний. Вцих книжечках малював вирізав картинки, писав погані слова.
А інколи він сідав за стіл і гортав книгу. Раптом нанеї капнув борщ. Сашкові почулося, що книжка говорить: «Неохайний ти Сашко! Таквчинив зі мною, боляче мені, а борщ гарячий».
Він налив холодної води на книгу. Книга розмокла, їїгарні картинки розтеклись.
Він ліг спати. Йому приснилося, що він – книга і йогоріжуть діти, вирізають картинки.
Прокинувся Сашко і каже: «Краще берегти книги». Івідтоді він зрозумів, що книги треба берегти.


Бойко Ольга

Як лисичка обдурила вовчика

Ось одного разу лисичка й каже вовчику:

- Давай розпочнемо роботу, будемокопати ямки і саджати картоплю.
А вовчик відповів:
- Давай!
Узяли вони обід і полуденок, заховали у траві. І пішликожен на свою ділянку. Розпочали роботу.
Ось каже лисичка:
- Я піду, бо вже змучилась… Посиджуна пеньку.
Пішла лисичка, а вовчику не сказала, що вона йдеобідати. От поїла, прибрала все і пішла, а вовчик все копає, а лисичка йде ікаже:
- Ой вже посиділа.. Так добре мені.
Копає і лисичка. Вже мабуть пройшла година часу чи два.Знову каже:
- Піду посиджу, ніженькизаморились.
Ось вона їсть полуденок, а вовчик також заморився, аз-за кущів не видно, як вовчик йде. А вона все їсть і їсть, а тут і вовчикприйшов.
- Ага! Ти тут їж, а мене хочеш безїжі лишити.
Так і посварились Лисичка побігла, а вовчик за нею. Іприбігла лисиця в свою нору, а нора була в лісі залізна, а вовчик хоче їївкусити. І зачепився вовк за траву, а вона була колюча. І стала у нього червонарука… Так вовк і не домовився з лисою. Нічого тут вже робити…


                                                                                                 Суярова Сурайо

Чому дідусь старенький?

Одного літнього ранку встав Микола, застелив ліжко,зробив зарядку, поснідав і пішов до дідуся. Він дуже любить, коли дідусьрозповідає про різних героїв, про ті старі часи та інше. Одного разу він спитавдідуся:
-        Дідусі, чому ви такістарі?
-        Я такий старий, бо меневрятувала ікона, - посміхнувся і погладив Миколу по голові.
-        Ікона?! – промовивМикола.
-        Так ікона, - сказавдідусь.
-         Аяк вона Вас врятувала? Розкажіть будь ласка.
-        Добре слухай уважно. Цебуло дуже давненько, коли я був такий хлопець як ти. В нашому селі булибомбосховища, щоб люди могли там ховатися від бомб, гранат та іншого лиха. Ми статком пішли туди. І раптом я згадав про ікону. Ми відразу пішли за нею. Як михотіли повертатися, то бомбосховище зірвалося. Всі люди загинули, хто там був.Стояло дуже багато людей і я спитав в батька: «Так це нас врятувала ікона?».Він посміхнувся і сказав: «Так, вона…». Ось так, онуче, тому я такий старий.
Миколавзяв ікону, обійняв і сказав:
-        Я завжди буду берегтиїї.
Дідусь усміхнувся і сказав:
-        І ще одне, коли тобісумно – візьми її та поцілуй і ти будеш безмежно щасливий.

  Мисик Олександр
 Куда б ни ехал ты, нишёл,
но здесь, остановись.
И школе ты своейродной
всем сердцемпоклонись!
                                              
 

Чемоданова Анжела
Діти і квіти 
Наші діти,
Сіють квіти.
А я дивлюсь,
Не намилуюсь,
Які старанні,
Діти ті,
Помічниками будутьвсі!

Лисичка
Йшла руда лисичка
Причепурила личко,
Вмила вона лично.
І пішла лисичка,
До ведмедяневеличкого.

Батьківщина
Є одна в нас Батьківщина,
Батьківщина – Україна.
Найрідніша, найгарніша
В світі кращої нема!

Марічка
Там, де гори серед лісу
Йшла собі мала Марічка
Несла кошик невеличкий
В кошику були порічки.
А порічки ті смачненькі
І на вигляд червоненькі
Ку-ку-ку я учу абетку
Ник-ник-ник у мене
Найкращий щоденник.
Ходив собі зайчик,
Зайчик – побігайчик.
Їв собі морковку
Не давав її з’їсти вовку.
Зайчик любив капусту їсти
І на пеньку присісти.
Не любив лисичку,
Рижую сестричку,
І маленького вовка,
Сіренького братка.
А великого ведмедя,
Бурого велетня

Легенда про річку Вовчу

Колись було плем'я вовків. Командиромцього плем'я була вовчиця, її звали Гайда. І їй закортіло стати багатою.Поміркувала вона і говорить вовкам:
-Піду я скарб шукати!
Знайшла вона ділянку. Та почала рити.Рила, рила, рила... але що це? Із ямки витік струмочок. Декілька днів тойструмочок тік. Ось розказала вовчиця вовкам про річку. Почали вони думати як турічку назвати. Був у тому племені розумний вовк. Звали його Різ. Він і каже:
-Давайте назвемо ту річку як люди захочуть, або як ми хочемо.
Всі вовки згодилися. Пішла Гайда у село ізустріла селянина. Гайда говорить:
-Селянине, збери декілька людей і ми зіграємо таку гру: хто перший перепливерічку. Якщо ви, то як захочете так і назвете річку, а якщо ми, то як захочемо ми,так і назвемо. Згодився селянин. Зібрав людей. Всі зібралися і сказали:
-Нумо змагатися!
Почали вони пливти. Пливли - пливли. І трапилось так, що вовки перепливли перші. Почали міркувати, як назвати річку. Різ каже:
-Давайте назвемо Вовчою!
Плем'я згодилось.
І до сьогодніту річку називають Вовчою.